Свіча, запалена від серця

                                                                    Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,

                                                          Бо ти для мене совість і закон

      Такими словами Ліни Костенко  розпочалось у Боремельському НВК літературно-мистецьке свято «Свіча, запалена від серця», приурочене пам’яті Великого Кобзаря.

     Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тому з таким піднесенням і гордістю всі учасники заходу читали вірші Кобзаря, співали пісні, інсценізували уривки з його шедеврів та літературних творів про нього самого. З непідкупною щирістю та  майже професійною майстерністю аматорами шкільної сцени було представлено сторінки життя безсмертного поета: кріпацьке нужденне дитинство, неволя, тюрми, заслання, розлука з рідною Україною.

      Серед тих, хто вклав душу і серце у найкраще прочитання напам’ять поезій із славетного «Кобзаря», були такі учні: В.Василюк, Ю.Гончар, К.Лотоцька, А.Фидрик, С. Кротік, Т. Маркулич, М.Білічук, В.Пухович, Р.Цішевський та інші. Приємною несподіванкою для всх присутніх став виступ жіночого вокального ансамблю культурно - дозвілевого комплексу с. Боремель «Боремляночка» (кер.Н.Н.Безшерста), учнівський  дует у складі Н.Денисовець і Н. Шаблій                      (кер. Б.Є.Рослюк). Книжкова та ілюстративна експозиція «Шевченкове слово в віках не старіє», представлена бібліотекарем ПШБ Н.П.Макарук, допомогла торкнутися серцем Шевченківських творів і  освятитися   великою мудрістю.

       У хвилину, коли запалювалися свічки від символічної Шевченкової, всі разом помолилися за душу поета, який і досі з нами, бо ж його полум’яне слово закликає нас любити свою землю, рідну мову, будить  думку та совість, кличе до дії.

                                                            Свічку поставлю, свічку поставлю

                                                       І перед образом, і перед тобою,

                                                          І хоч у мріях народ свій заставлю

                                                          Стати навколішки, поряд зі мною,

                                                     І помолиться за тебе, Кобзарю,

                                                                Щиро – хоч раз би! – Як перед Богом,

                                                   Все ж українці ми, а не хозари

                                                             Гори моя свічко, гори нам ще довго!

      Свято закінчувалося вірою та надією в те, що ми  завжди будемо шанувати, читати й любити Шевченка, розуміти і оцінювати Тарасову мужність і його невмируще слово.